Почаївський Монастир (Лавра)

14 листопада 1597 р. в присутності свідків Ганна Гостська підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чоловічого монастиря, в якому, зокрема, писала, що, маючи у своєму маєтку при селі Почаїв кам'яну церкву Успіня Божої Матері й дбаючи про те, «иж бы уставичная хвала Божия была», вона надумала тут «монастырь збудовати», де мало бути вісім ченців і два дяки православної віри, і надала «для выживеня их» 10 волок (бл. 200 га) поля й шість сімей підданих. 1649 р. поряд із Успенською церквою Федір і Єва Домашевські збудували ще один храм, який освятили в ім'я пресвятої Трійці.

Уже в першій половині XVII ст. монастир був помітним осередком релігійного й культурного життя Волині. 1618 р. відомий письменник і видавець Кирило Транквіліон-Ставровецький опублікував тут свою працю «Зерцало богословіи». Літературною діяльністю займався також багатолітній ігумен монастиря, а нині один із найбільше шанованих на Волині святих Іов Желізо. Ченці навчали молодь грамоти.

1675 р. Почаївський монастир витримав облогу турецько-татарського війська. Ця подія лягла в основу відомого переказу про порятунок обителі Божою Матір'ю, що з'явилася над нею з небесним воїнством і завернула стріли нападників на них самих.

Василіани

1712 р. всупереч волі засновниці монастир визнав унію з Римом і ввійшов у чин св. Василія Великого. Уніатський період історії обителі позначений інтенсивним будівництвом, у результаті якого на місці старих храмів з'явився новий, велетенський за розмірами монастирський комплекс. Василіани активно займалися також видавничою діяльністю та освітою.

Лавра

Почаївська лавра - православний монастир (лавра) у Почаєві (Тернопільська область). Найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври, в Україні.

Коли 1795 р. в результаті останнього поділу Речі Посполитої Почаїв потрапив до Російської імперії, деякий час монастир залишався за василіанами, і тільки 1831 р. царський уряд відібрав у них цю обитель і повернув православній церкві, а через два роки надав їй статус лаври. Найбільші випробування випали на долю монастиря в другій половині ХХ ст.

На початку 1960-х рр., після відвідин М. Хрущова, лавра опинилася перед загрозою закриття. Власті відібрали поля, пасіку, сад і значну частину споруд (у тому числі навіть у межах лаврських мурів), розігнали майже всіх монахів.

Після розпаду СРСР ченцям повернули переважну більшість відібраних у них споруд і частину землі, світська влада перестала, нарешті, втручатися у внутрішнє життя обителі.

Почаївська лавра - одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Йова (10 вересня).

До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Іова, Амфілохія.

Споруди

    * Свято-Успенський собор (1771-82 pp., арх. Г.Гофман)

    * Троїцький собор (1906-12 pp., арх. А.Щусєв)

    * келії (1771-80 pp.)

    * Архієрейський дім (1825 p.)

    * дзвінниця (1861-69 pp.) висотою 65м

    * надбрамний корпус (1835 p.).